Любов Грідчина готувалась із родиною до весілля доньки у суботу, але у четвер почалась війна

Кожен маріуполець чи маріупольчанка містить у собі стільки важких спогадів, жаху, й болю. Та й стільки ж надій і сподівань на повернення до рідного українського міста. Як і в багатьох наших містян всі плани та мирне життя Любові Грідчиної зруйнувались в один день.

Перші години вторгнення жінка з маленьким онуком відчула на собі на мікрорайоні «Східний». Прокинулась від гучної канонади, через яку постраждав сусідній будинок. Тоді ж свою квартиру вона бачила в останній раз. Зараз від неї залишився лише попіл. Навіть, документи не встигла забрати.

«Я була вражена спокоєм та стійкістю комунальних служб в перші години, які до останнього намагались зберігати спокій та підтримувати людей», – згадує жінка.

7 березня принесло пані Любові найстрашнішу новину. Жінка дізналась що її старший син – Максим Грідчин загинув. Він захищав місто на території «Азовсталі».

З розбитим материнським серцем Любов Грідчина з останніх сил вирішила рятуватись заради доньки, яка була при надії: «Я жила тільки заради неї. Бо більше сил не було. Нам вдалося вибратися у березні з блокадного міста. Дорога до України була важкою, але для мене вже не існувало страху».

Зараз жінка в Одесі. Вона вірить, що пам’ять про сина буде жити разом з Україною. В маріупольчанки вже двоє онуків та мрія — перенавчати постраждалих військових новим фахам.

У цей важкий період родина пані Любові отримує підтримку у центрі «ЯМаріуполь» (Одеса).  Тут щомісячно видаємо продуктовий набір, а за необхідності консультації проводить лікар центру. Працюють психолог та юрист, а також чудові вихователі та величезний дитячий простір для ігор та навчання. Окрім цього працює й надає послуги побутовий центр. «ЯМаріуполь» робить усе, щоб надати ту підтримку, яку потребує людина.