Романа Шептуха: знайшла свою місію у допомозі ЗСУ

Всі Маріупольці мали своє налагоджене, зрозуміле, нормальне життя та плани й перспективи, які перекреслило повномасштабне вторгнення російських окупантів. Багато хто з маріупольців шукав наново сили й змісти, аби продовжити жити після знищення рідного міста. Романа Шептуха змогла знайти себе та свою місію у допомозі нашим військовим.

У Маріуполі Романа Шептуха мешкала в приватному будинку в Приморському районі. В неї були стабільна робота й плани на майбутнє. Але повномасштабне вторгнення змінило усе. 

Жінка досі пам'ятає дзвінок від племінниці 24 лютого. Романа не могла повірити у те, що почалося. До її будинку приїхали діти та знайомі, бо вважали, що вона живе в найбільш безпечному місці. 

Разом вони ходили до джерела набирати воду, палили багаття та готували їжу. Коли побачили влучання у сусідський будинок, то зрозуміли що небезпека вже зовсім поряд і треба шукати шляхи порятунку.

Під гуркіт снарядів, взявши із собою лише документи, родина змогла вибратися із блокадного міста.

Будувати своє життя наново родина почала у Чернівцях. Саме тут жінка дізналася про центр «ЯМаріуполь» та почала допомагати плести маскувальні сітки для захисників.

«Після пережитого в Маріуполі, я хотіла знайти місію, – розповідає Романа. –  Коли приходила до центру, придивлялася до сіток. Діло здавалося складним. Але зараз у мене виходить. Бо мета важлива – допомагати ЗСУ!».